Перевести страницу
Методичні рекомендації  щодо надання паліативної допомоги  вдома соціальними працівниками.

Методичні рекомендації щодо надання паліативної допомоги вдома соціальними працівниками.

Більшість людей з невиліковними хворобами, на жаль, найчастіше помирають вдома наодинці, невимовно страждаючи від болю, депресії, відсутності необхідного знеболення, належного догляду та соціально-психологічної допомоги. Окрім того, чинні заходи щодо контролю за обігом наркотичних речовин значно ускладнюють призначення та застосування в домашніх умовах опіоїдних анальгетиків, які є найефективнішими лікарськими препаратами для позбавлення  больового синдрому.


Згідно із визначенням ВООЗ, медична паліативна допомога (паліативна та хоспісна медицина) є комплексом заходів, спрямованих на полегшення страждань пацієнтів із хронічними невиліковними хворобами та обмеженою тривалістю/прогнозом життя. Об`єктами надання паліативної допомоги є особи з онкологічними, серцево-судинними та церебросудинними захворюваннями, СНІДом, туберкульозом, дегенеративними сенільними ураженнями головного мозку, важкою генетичною патологією тощо у фінальному періоді життя. Паліативна медична допомога не призводить до одужання пацієнта, не збільшує тривалості життя, але й не зменшує її.

Компоненти паліативної допомоги (ПД).

ПД   є цілісним підходом, що складається з медичного, соціального, психологічного та духовного компонентів.


Медична  складова ПД полягає у контролі фізичного стану хворого, симптоматичному лікуванні патологічних проявів хвороби, в тому числі болю, наданні консультацій та навчанні близького оточення навичкам, корисними при догляді за хворим.


Соціальний компонент має на меті забезпечити задовільні побутові умови, підтримати соціальне життя, і в той же час допомогти  хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД та їх оточенню  навчитися самостійно вирішувати соціальні проблеми.


Психологічний компонент в рамках ПД вирішує завдання полегшення психологічних станів, пов’язаних з невиліковним захворюванням, подолання стресу, тривожності, депресії хворих, їх оточення, персоналу, залученого до надання ПД. Завданням психологічної підтримки в рамках ПД є  нормалізація  внутрішнього стану хворого, підтримка психологічної рівноваги між хворим і його оточенням на всіх етапах протікання захворювання, під час підготовки хворого до АРТ та супроводу лікування, обговорення та підготовка до смерті, допомога близькому оточенню хворого підчас і після важкої втрати.


Духовна підтримка надається представником релігійної конфесії, за вибором хворого.  Незалежно від організаційної форми медичного обслуговування важливим є забезпечення можливості здійснення при потребі релігійних обрядів.

Мультидисциплінарна команда (МД)

Мультидисциплінарна команда (МДК) є координуючим органом та основою надання ПД.МДК це невелика група незалежних експертів різних дисциплінарних сфер, які об’єднані:
-    спільною метою;
-    спільними цінностями;
-    спільним методами та підходами до виконання завдань;
-    комплементарністю навичок членів групи;
-    чітко визначеними ролями в середині групи;
-    взаємною відповідальністю та контролем.


МДК утворюється з метою надання ПД хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД та координації цієї допомоги. До складу МДК входять: лікар, медична сестра, психолог,соціальний працівник, близьке
оточення хворого, а за потреби інші спеціалісти та фахівці, у послугах яких є необхідність, в тому числі представники релігійних та громадських організацій. Роботу МДК координує лікар.
Головною метою паліативної та хоспісної медицини є підтримка якості життя пацієнта у фінальному періоді хвороби, максимальне полегшення фізичних та моральних страждань хворої людини та її близьких, збереження людської гідності пацієнта.


«Якість життя» – це показник загального благополуччя людини, яка є ширшою, ніж чисто матеріальна забезпеченість.  Якість життя може залежати, наприклад, від стану здоров’я, вмісту вирішуваних проблем, свободи від стресів і надмірної заклопотаності, організованості дозвілля, рівня освіти, доступу до культурної спадщини.


Характер і напрямок роботи з вмираючим від невиліковної хвороби або унаслідок старості залежать від фізичного стану і особливостей його особи, а також від емоційної настроєності, світогляду і інших обставин.


Головна психологічна мішень, на яку націлені психо-коректувальні дії, що завжди слід враховувати при спілкуванні з термінальним хворим, — це страх пацієнта перед встановленням лікарями «смертельного» діагнозу (рак, СНІД), виснажливими болями, а також самою смертю.


Коли вичерпані можливості патогенетичного лікування основного захворювання, для полегшення страждань хворого вдаються до симптоматичного, паліативного лікування. Під паліативним лікуванням (лат. palliatus — покритий плащем) розуміють вживання ліків, засобів і методів, які приносять тимчасове полегшення, але не виліковують хворобу. Головною його метою є створення максимально можливого комфорту для хворого, поліпшення якості його життя.


Особливо це важливо для хворих, що перебувають на кінцевих стадіях тяжкого захворювання (наприклад, онкологічного захворювання). Головним тут є не лише продовження життя, але і створення умов для того, щоб життя, що залишилося, для хворого було комфортабельнішим і значимішим.
Велике значення має залучення родичів до емоційної підтримки хворого. Лікарі повинні враховувати індивідуальну систему сім’ї і родинних стосунків.  Слід уникати дуже великого інформування сім’ї про стан хворого з одночасним мінімальним поінформуванням самого хворого. Бажано, щоб хворий і родичі знаходилися на приблизно однаковому рівні володіння інформацією про хворобу — це сприяє більшій консолідації сім’ї, мобілізації резервів.


С полным текстом рекомендаций вы можете ознакомиться в онлайн-издании:


Скачать книгу можно тут

Дизайн и компьютерная верстка: Светлана Халилова

Нет комментариев

Добавить комментарий